До кінця 2012 року британський суперважковаговик Дейвід Прайс, бронзовий призер Олімпіади-2008, мав ідеальний професійний рекорд із 15 перемог і все частіше розглядався як потенційний опонент для домінатора хевівейту Володимира Кличка, що додавало інтриги в дивізіоні та підігрівало увагу фанатів до його подальшої кар’єри.

Однак уже в 2013-му трапився різкий перелом: дві дострокові поразки від ветерана Тоні Томпсона серйозно зупинили його підйом і фактично позбавили статусу перспективного претендента на чемпіонські можливості.

Саме ці невдачі, за словами Прайса, відсікли лінію розвитку подій, яка могла б привести до великого британського протистояння з Тайсоном Ф’юрі, що тоді наближався до еліти з бездоганним рекордом 20-0.​

Прайс визнає: якраз до поразок від Томпсона була реальна можливість організувати бій із Ф’юрі, адже кар’єрні траєкторії обох ішли паралельно, а спортивна форма дозволяла йому претендувати на перемогу в очній зустрічі, не зважаючи на статус майбутньої зірки Тайсона.

Він підкреслює, що саме той період вважав би для себе найкращим шансом зламати інерцію суперника на професійному рівні, коли впевненість і серія перемог створювали психологічну перевагу.

На додачу Прайс нагадує, що в аматорах мав відчутну перевагу над Ф’юрі — за його словами, «бив його щодня і двічі по неділях», натякаючи на давню історію їхнього суперництва та власну впевненість у тих прототипових стилістичних зіткненнях.​

Колишній претендент говорить і про людський аспект: різкий вислів на адресу нинішнього чемпіона, мовляв, може спровокувати Тайсона «захотіти побитися за такі слова», але звучить у цьому іронія та самоіронія людини, яка чесно оцінює змарноване вікно можливостей.